Як я люблю оці години праці. Леся Українка

Леся Українка
творчість

Як я люблю оці години праці
	Як я люблю оці години праці, Коли усе навколо затиха Під владою чаруючої ночі, А тільки я одна неподоланна Врочистую одправу починаю Перед моїм незримим алтарем. Летять хвилини - я не прислухаюсь. Ось північ вдарила - найкращий праці час - Так дзвінко вдарила, що стрепенулась тиша І швидше у руках забігало перо. Години йдуть - куди вони спішаться? Мені осіння ніч короткою здається, Безсоння довге не страшне мені, Воно мені не грозить, як бувало, Непевною і чорною рукою, А вабить лагідно, як мрія молода. І любо так, і серце щастям б'ється, Думки цвітуть, мов золоті квітки. І хтось немов схиляється до мене, І промовляє чарівні слова, І полум'ям займається від слів тих, І блискавицею освічує думки. Передсвітом чорніє ніч надворі, І час гасити світло, щоб його Не засоромив день своїм сіянням, Погасне світло; та палають очі, Аж поки досвітки в вікно тихенько Заглянуть сивими очима і всі речі Почнуть із темряви помалу виступати, Тоді мене перемагає сон. А ранком бачу я в своїм свічаді Бліде обличчя і блискучі очі, А в думці, мов тривога, промайнуть В дитячих літах чутії легенди Про перелесника. Розказує, бувало, Стара бабуся нам, маленьким дітям: «Була собі колись дівчина необачна...» Про необачну дівчину, що довго За кужелем сиділа проти свята, І не молилася, й на дзвони не вважала, І спати не лягала, от за те До не! уночі з'являвся перелесник, Не дьяволом з'являвся, не марою, падав летючою зорею в хату, А в хаті гарним парубком ставав, Облесливим - речами і очами. Він їй приносив дорогі дарунки, Стрічки коштовні й золоті квітки. Він дівчину квітчав, і молодою Своєю називав, і коси розплітав їй, Речами любими затроював їй серце І поцілунками виймав із неї душу. На ранок, як співали треті півні, Зникав той перелесник, а дівчина Уквітчана, убрана засипала Камінним сном. А потім цілий день Бліда ходила, мов яка сновида, І тільки ждала, щоб настала ніч. Щоб з перелесником стояти на розмові, А тим розмовам був лихий кінець... «А хто ж був перелесник той, бабусю?» - Питала я в старої, та вона Хрестилась тільки завжди і казала: «Та не при хаті й не при малих дітях, Не при святому хлібові казати. - Не згадуй проти ночі, бо присниться!» Так, я тебе послухала, бабусю, Не згадую ніколи проти ночі Про перелесника, моє свічадо тільки Нагадує мені про нього вдень. 19 жовтня 1899

На сторінку
ЛЕСЯ УКРАЇНКА

Головне меню