Леся Українка - співець мужності і боротьби   

 Одну із своїх поезій Леся Українка починає епіграфом: "Про що ти думаєш? - Про прийдешність" (В.Гюго). Ці слова великою мірою визначають суть усієї творчості письменниці. Про що б вона не писала - про Україну, античну Грецію, стародавній Схід - вона розмовляла із своїм сучасником, думала про майбутнє свого народу, вірила і боролась за нього. Тому-то так урочисто-спокійно і переконливо звучать її слова:

Як я умру, на світі запалає
Покинутий вогонь моїх пісень
І стримуваний промінь засіяє,
Вночі запалений, горітиме у день.

    Леся Українка - співець мужності і боротьби - здобула найпочесніше ймення поетеси народної. Її талант поєднав гаряче серце громадянина і світлий розум філософа з жіночою ніжністю та грацією. Революційну сутність її творчості визначив Іван Франко, визначивши Лесю Українку послідовницею Т.Г.Шевченка і наймужнішим поетом України. Багатогранний талант Лесі Українки виявився у найрізноманітніших сферах літературної праці - вона була ліриком, драматургом, прозаїком, літературним критиком і публіцистом, перекладачем і фольклористом. Але найважливішим є те, що в літературному процесі своєї доби вона не лише могутній і різносторонній талант, а й активний і непримиренний борець, глибоко політичний письменник. У боротьбі різних літературних напрямів Леся Українка займала наступальні позиції. Продовжуючи традиції революційно - демократичної літератури, поетеса одночасно стала видатним новатором - внесла свої ідеї, теми, образи в українську літературу, розширюючи її обрії, а разом з тим дала їй нові жанри, послідовно утверджувала народження нового творчого методу, основні принципи якого намагалась обґрунтувати і теоретично. Взявши у Шевченка "іскру огню великого" - його революційний дух, вона надихнула вогняним пафосом українську літературу нової доби – доби імперіалізму і пролетарської революції.
Архівні матеріали розкривають багато фактів безпосереднього зв'язку Лесі Українки з соціал-демократичними та іскрівськими організаціями на Україні, із загальноросійським визвольним рухом. Квартира Косачів була підпільною явкою для соціал-демократичних діячів, поетеса виконувала ряд конспіративних доручень (транспортування нелегальних видань).Іван Франко свідчить, що поетеса належала до "тих українських радикалів, що визнавали себе в першій лінії соціалістами, а тільки в другій українцями".

    Поетеса мала такий голос - своє вогнисте слово-зброю, яке не раз закликало: "Встань!". І цим закликом Леся Українка приєднувалась до народженого тоді пролетарського гімну: "Повстаньте, гнані і голодні ...".Так ставала своєю творчістю з віком на рівні.
Леся Українка прийшла в красне письменство в складний час соціальних потрясінь ,у період активного процесу оновлення літератури . Її творець бла в авангарді цього оновлення , яке йшло назустріч революційним битвам. Поетеса виступила в лавах передових діячів революційно-демократичного мистецтва художнього слова. Разом з Франком, Коцюбинським, Стефаником, Павліком, Кобыянською, Грабовським та багатьма іншими товаришами по перу продовжувала й розвивала прогресивний і традиції класичної української літератури, відстоюючи принципи реалізму, народності, передової ідейності в нову історичну добу.

    Леся Українка належить до митців, які пережили свій час , її літературна спадщина стала однією з вершин художньої свідомості
українського народу і разом з тим видатним явищем світової літератури. Ім'я поетеси овіяно всенародною любов'ю. Народ свято шанує пам'ять поетеси. Її іменем названі школи, вузи, театри, бібліотеки, вулиці, серед них - педінститут у Луцьку, театр у Києві, Луцьку, Сумарі, Канаді. Образ поетеси увічнений в живописі, графіці, поезії, прозі, драматургії.
Літературно-меморіальні музеї в Києві, Колодяжному, Новгороді-Волинському, Ялті провадять велику роботу по збереженню національних духовних цінностей, пов'язаних з життям і творчістю Лесі Українки.